Mar 15 | UkrOgienko | STEP | А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.

Mark 15

Суд над Ісусом у По́нтія Пила́та

1 А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали. 2 А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“. 3 А первосвященики мі́цно Його винува́тили. 4 Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“ 5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався. 6 На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони. 7 Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство. 8 Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм. 9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“ 10 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики. 11 А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву. 12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“ 13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“ 14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“ 15 Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.

Знуща́ння над засудженим Ісусом

16 Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають. 17 І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього. 18 І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ 19 І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому. 20 І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його. 21 І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс. 22 І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“. 23 І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в. 24 І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме. 25 Була́ ж третя ^{▼▼Це старе єврейське означення, по-нашому це година дев'ята.} година, як Його розп'яли́. 26 І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“. 27 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його. 28 І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“ ^{▼▼У багатьох грецьких текстах вірша 28 нема.} 29 А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — 30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“ 31 Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти! 32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.

Ісусова смерть

33 А як шоста ^{▼▼По-нашому це бу́де година дванадцята, а година дев'ята — це година третя пополудні.} година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі. 34 О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“ ^{▼▼Це Псалом 21. 2 (22. 2), по-гебрейському: Eli, Eli, lamah azav'tani. Тут Ісус виголошує по-арамейському: Елої, Елої.} 35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“ 36 А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“ 37 А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав! 38 І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу. 39 А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“ 40 Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я, 41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

По́хорон Ісуса

42 А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, — 43 прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового. 44 А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер. 45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові. 46 А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей. 47 Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.